протест

-у, ч.

1) Рішуче заперечення чого-небудь, категорична заява про незгоду з кимсь, чимсь, про небажаність чого-небудь. || також у сполуч. зі сл. внутрішній, мовчазний і т. ін. Почуття рішучої незгоди з ким-, чим-небудь, невдоволення кимсь, чимсь. || Масове, колективне заперечення чого-небудь, яке виявляється в активних діях (мітингах, страйках, заявах і т. ін.). Заявляти протест.

••

Касаці́йний проте́ст — процесуальний документ, в якому прокурор ставить перед вищим судом питання про відміну або зміну незаконного і необґрунтованого вироку.

На (у) знак проте́сту — виявляючи незгоду з ким-, чим-небудь.

2) Офіційна заява держави, установи або окремої особи про незгоду з певним рішенням, певною дією і т. ін. іншої держави, установи або особи.

3) юр. Письмова вимога офіційних осіб (перев. прокурора) про скасування або заміну незаконних актів, вироку, ухвали чи постанови суду. Касаційний протест.

4) мор. Офіційна заява капітана судна про аварію чи пошкодження вантажу внаслідок зіткнення кораблів; акт, складений за цією заявою. Морський протест.

5) фін. Офіційне засвідчення факту несплати за векселем у встановлений термін.

••

"Без проте́сту" — напис позичальника чи гаранта на векселі для захисту векселетримача від опротестування цього векселя.

Проте́ст ве́кселя — нотаріальна або через судові органи заява кредитора про несплату векселедавцем в строк суми, позначеної на векселі.